Черкаські діджеї відсвяткували четверту річницю резидентства на радіостанції “KISS FM”

Новини Черкаси

Mordax Bastards – це доволі відомий електронний проект. Вже більше 5 років учасники проекту Олег та Ілля працюють над створенням та просуванням якісної музики в клубах по всій країні. А саме, 25 січня, вони святкували четверту річницю свого резидентства на одній з найпопулярніших радіостанцій країни – Kiss FM.

фото з архіву Mordax Bastards

Інтернет-видання “Перший” скористався можливістю та поспілкувався з одним з Mordax Bastards – Олегом Старіченком.

– Ти вже давно є резидентом топової радіостанції KISS FM. Розкажи, будь ласка, що дає для діджеїв резидентство на таких потужних станціях?

– У нас кілька топових радіостанцій – NRJ, DJ FM та KISS FM. Якщо ти граєш на одній з них – це дає тобі кілька переваг та можливість користуватися  послугами резидентства. По-перше, це те місце, де ти маєш право грати своє радіо-шоу. Ти засилаєш туди свій саунд, а там його ставлять в ефір.  В клубах також інше ставлення. Круто, коли ти приїжджаєш, і тебе представляють як резидента KISS FM.

Зазвичай на топових радіостанціях працює небагато діджеїв, десь до 20 людей. Відповідно, таке резидентство підносить тебе на дещо вищий рівень, ніж інших. Але для того, щоб стати резидентом треба попотіти.

Резидент “KISS FM” Олег Старіченко

– А як ви взагалі потрапили на це радіо?

– Коли працювали в клубі «Міленіум» в Черкасах, познайомилися з Аньою Арфеєвою. Вирішили написати спільний трек. Пройшло достатньо багато часу, і тут вона мені говорить ,що на KISS FM нема гімну. Так з’явилася ідея написати пісню «Я люблю тебе KISS FM». Завдяки цьому треку ми й стали резидентами.

– Як ваша пісня стала гімном? Це правда, що цьому посприяли слухачі?

– Доволі все просто. Це був жартівливий трек, на якого не покладали надії. Грубо кажучи, він робився спеціально під визначену радіостанцію. Я міг його пограти в клубах, але це так  – погралося і забулося. А після кількох місяців він став топовим по завантаженнях, по всьому… Люди попросили опублікувати версію без вокалу, вони його й охрестили гімном. Кліп, який вийшов на цю пісню, теж дав поштовх в просуванні. Пісня й зараз достатньо популярна, її замовляють на радіо до цих пір. Якось так складається, що пісні, які пишуть з гумором, залітають! Перевірено мільйонами разів.

– До того, як почали співпрацю з KISS FM, чим займалися?

– Проект Mordax Bastards існує вже 6 років, чотири з яких ми резиденти KISS FM. Пам’ятаю, що почали ми співпрацювати з радіо 25 січня, на Тетянин День.

В мене є 14 років досвіду написання музики. Колись зустрілися з Іллею і вирішили замутити проект. Правда тоді, ми були приковані до клубу, бо були арт-директорами і резидентами. А після того, як пішли, в нас розв’язалися руки. Ми стали більше промоутити наш проект, займатися виступами та гастролями. Зараз ми виступаємо майже щовихідних.

– Який стиль переважає у ваших сетах?

– Я олдскульний. Тому – хаус. Ця музика найбільше наближена до попси. Всі називають це комерцією – я називаю «хаусня». Це може бути і deep house, і bigroom house, і future house. Знову ж таки, коли діджей грає, це називається «вінегрет під шубою». Чому? Бо це збірна солянка зі всього. Ти ж не можеш в клубі грати три години конкретно один стиль. Якщо це комерційний клуб, ти граєш і змішуєш кілька напрямків. Якщо ж це open air чи рейв якийсь або закрита вечірка, де в тебе є певний формат, тоді ти й граєш відповідно один стиль. Це скрізь так.

Сьогодні є дуже мало клубів, де тобі повністю розв’язують руки. Зазвичай є обмеження. В луцькому Hollywood, де я грав на вихідних, теж є обмеження – не грати російську попсу. Але це мені дуже подобається.

Не в образу усім поціновувачам російської музики, але музика, яка в пріоритеті грає на радіо, – це виключно радійна сфера. А люди приходять в нічний клуб і пробують вмовити діджеїв поставити Лободу, Монатіка і Макса Барських, бо вони звучать у них на дзвінках мобільних і в навушниках щодня…  Певно ж вони добре наслухалися вже. Діджей, який приїжджає в клуб, повинен чимось дивувати. Він не має грати те ж саме, що й резидент перед ним.

В будь-якому випадку діджей повинен працювати на клуб. Як говорив мій старий друг – розігнав, порвав, попустив. Коли люди приходять в клуб, вони мають слухати щось нове. Бо часто буває так – не чують знайомого вокалу і відразу розбігаються з танцполу. Все  повинно бути збалансовано. В міру попси і в міру хорошої якісної музики. Треба трохи відкривати очі на тематику, показувати, що існує інша музика, окрім тих пісень та виконавців, яких щодня чують з радіостанцій.

– Чого вирішили бути саме діджеями? В тебе дві вищих освіти – програміст-економіст і романо-германська філологія. Сьогодні це досить прибуткові сфери. Чи все ж діджеїнг дає змогу заробити більше?

– Мій колега Ілля взагалі юрист за освітою! А я вступив на навчання з дурості. Якби мав змогу вернутися назад, то б не вступав. Програмування доволі прибуткова сфера діяльності. Але я не хочу займатися справою, яка мені не близька до душі. Що таке хороша робота – це хобі, яке приносить хороші гроші. Відповідно займатися улюбленою справою – це добре.

– Що думаєш про резидентство у клубі? Чи може діджей постійно грати лише в одному місці?

– Резидентство сковує руки, я вважаю. У всьому. Я був резидентом довгий час. Ти прив’язаний до одного місця дислокації. Ті самі люди, фактично, кожен вечір. Коли в тебе вільний гастрольний графік – ти міняєш місця. Робота, яка є побутовою, – вона вже не буде творчою. Вона набридає.

– Від чого залежить заробітна плата діджея?

– Від імені, манери, популярності. Якщо ти затребуваний, в тебе є 3-4 дати в місяць, а то й більше. Проблема  в одному – клуби часто не хочуть платити ті гроші, які ми хочемо. Багато грошей іде на створення нормального луку, хорошої фотосесії. В тебе є ім’я – отже, має бути портфоліо. Коли ми оголошуємо суму клубу, всі хочуть «сторгуватися» і звести її до мінімуму.

Всю суму, яку ти заробляєш, ти все одно додому не привезеш. Є багато витрат, які клуб не хоче оплачувати окремо, бо це не проблема клубу. Елементарні речі – поїсти в дорозі, пересування якісь. Хоча деякі клуби оплачують, звісно.

– Нещодавно на сайті KISS FM з’явився тізер вашого нового кліпу. Коли планується вихід роботи? Як взагалі відбувався процес написання музики, зйомок кліпу?

– Місяць тому у нас пройшли зйомки на пісню «Не заплачу». Автором треку також є Дископапа і талановита вокаліста з Києва Катерина Денисенко. Пісня писалася з жовтня місяця, було багато варіацій. Потім вирішили зняти кліп. Ми не зірки, щоб тратитися на таке, але вклали достатньо грошей в роботу. Через місяця півтора-два люди вже побачать фінальну версію кліпу.

Пісня лірична, про любов. Привідкрию вам таємницю – в кліпі чотири дійові особи. Це дівчина, яка  розказує історію про любов. Це хлопець, який не може визначитися. Це скрипалька і дерижер. Так, це звучить, як оселедець під шубою, але задумка кліпу, надіюся, сподобається людям. Лірична пісня про жіночі почуття, україномовна, що зараз є мейнстрімом. Реліз планується на одному з кращих лейблів України – Moon Records.

Розповісти друзям

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.