Зрада з запахом аміаку

Транспортування аміаку – прибутковий бізнес. Тому хитрі ділки намагаються обсісти цю технологічно непросту процедуру, яка створює ризик техногенних катастроф та приносить до державної скарбниці валютні надходження. Однак у них є наразі не лише фінансовий інтерес.


Державне підприємство «Укрхімтрансаміак», яке є оператором аміакопроводу Тольятті – Одеса, згадують найчастіше в контексті Одеського припортового заводу. Проте претензії, які НАБУ у березні 2017 року висунуло колишньому директору підприємства Віктору Бондику, суттєво збільшили суспільну увагу до представників менеджменту цього стратегічного підприємства.

На початку квітня прес-служба «Укрхімтрансаміаку» відрапортувала про максимальне заповнення аміакопроводу. Нічого дивного у цьому нема, адже аміак – головна сировина для виробництва селітри та карбаміду, хімічних добрив, без яких важко уявити сучасне сільське господарство. В умовах війни з Росією високі врожаї стали з питання суто економічного військово-політичним – високі валютні надходження є запорукою збільшення обороноздатності. Тому питанням економічної безпеки треба приділяти значну увагу.
І тут варто звернути увагу на Віктора Полозова – заступника директора цього державного підприємства. Про його ділову активність ще у 90-х роках писали не українські, а естонські медіа, оскільки він був пов’язаним не з транспортуванням аміаку, а з виробництвом ювелірних виробів, причому два з трьох його заводів знаходилися на території Росії. Згодом цей бізнес став поширеним в Україні, відкриваючи двері до високих кабінетів. Дуже цікаво було б зрозуміти, чому людина з потужними бізнес-інтересами стала депутатом звичайної обласної ради.
Відповідь лежить на поверхні. Черкаський «Азот», який останнім часом лихоманить, потребує «хазяйського ока». Можна припустити, що цю функцію виконує саме Віктор Полозов, який представляє інтереси Дмитра Фірташа, доки олігарх очікує висилки для суду до США або Іспанії з Відня, який став для нього надзвичайно комфортним прихистком.

Нагадаємо, що структури Фірташа зібрали кілька мільярдів гривень з українських аграріїв як аванс, проте не поспішають виконувати свої зобов’язання.

Полозов звик не привертати до себе уваги, хоча при найближчому розгляді виглядає, як мінімум, дивним, що бізнесмен не став залишатися в Естонії, яка є членом Європейського Союзу та найбільш успішною країною пострадянського простору, а намагається легалізуватися в Україні на рівні обласного центру. Щоправда, йому дещо стали на заваді електронне декларування та увага громадськості, які допомогли знайти у менеджера державного підприємства бізнес в Росії. Власну  віллу в Італії вартістю півмільйона євро Полозов вирішив записати на дружину, залишивши за собою не менш розкішний маєток у Козині під Києвом. Цікаво, які проблеми черкащан можна вирішувати, проживаючи у цих маєтках з прислугою?

Про це і не лише про це мають  поцікавитися мешканці Черкащини. Переконані, що їх цікавить,  чому в умовах, коли наші хлопці гинуть на Донбасі, захищаючи Батьківщину, дуже сумнівний персонаж щільно інтегрований до системи влади, продовжує нарощувати зв’язки та вплив. До пори до часу?

загрузка...

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.