Золотоноша: лицемірний маскарад користі

Останнім часом з вуст  іноземних  експертів часто лунає, що нашу державу розвалюють пристосуванці і популісти.  Останні на догоду користі готові відмовитися від будь-яких принципів, переконань і вірувань. Як флюгери, пристосуванці і популісти завжди тримають «ніс за вітром». З будь-якою владою  намагаються бути в повному ладу. Якщо прийшла влада заважає тій владі, якій вони служать, пристосуванці очолять п’яту колону. Якщо влада їх влаштовує, кращих адвокатів для неї годі й шукати. Регіонали – чудово! Демократи – прекрасно! Радикали – чарівно!

І найсумніше – це те, що всі вони прийшли або прийдуть до влади через вибори. До великого жалю, але наш народ поки не завжди відразу розрізняє популістів від державників.

vojtsehivs-ky-j-856

 В МЕРИ З ЗАНЕПАДАЮЧОГО ГОРІЛЧАНОГО БІЗНЕСУ
«Кругом хороша моя Золотоноша». Таке прислів’я подає фольклорний збірничок видання 1955 року. Щоправда, останнім часом у колись благополучній Золотоноші часто стали виникати скандали, пов’язані або з корупцією, або з намаганнями кадрових переворотів, нехтуванням думкою громади.

2010 року мером Золотоноші став Віталій Войцехівський. В мери прийшов з лікеро-горілчаного бізнесу. З 1991 року працював на Золотоніському ЛГЗ “Златогор” на різних посадах: бухгалтер, керівник підрозділу, головний бухгалтер, фінансовий директор, генеральний директор. На «Златогорі» тоді були не найкращі часи, конкурентоспроможність продукції на ринках впала, асортимент скоротився, працівники влаштовували акції протесту через невиплату заробітної плати. Власне, те, що керівника занепадаючого заводу обрали мером міста, було якось дивно.

Справедливості заради, потрібно додати, що Віталій Войцехівський, як водиться, кандидат економічних наук, кандидат у майстри спорту з волейболу.

Золотоноша дісталася Войцехівському з рук нині покійного Олексія Корпаня, який 12 років успішно керував містом. У порівнянні з багатьма іншими, Золотоноша була благополучним містом, де все своєчасно ремонтувалось, прибиралось, по корупційним схемах не розтягалося. А сам Корпань за натурою був незалежною людиною, не звиклою прогинатися перед обласним керівництвом. За це постійно був у немилості у всіх губернаторів. Схопити його на чомусь, щоб приручити не вдавалося, бо жив той скромно і на місцеву казну не зазіхав. Ще й зараз господарство Золотоноші здебільшого функціонує на тому старому запасі міцності.

Безумовно, при Войцехівському Золотоноша стала «містом чорнобривців» з новою реконструйованою площею, в місті проводять фестивалі, КВНи за участі мера, отримав розвиток аптечний бізнес. Цей бізнес, до речі, дозволив і сім’ї мера смачно їсти і солодко спати.

До здобутків мера Войцехівського можна було б віднести реконструкцію очисних споруд міського Водоканалу, але в цьому контексті можна поки говорити тільки про вкладені у цей проект три десятки мільйонів гривень, а не про ліквідацію проблеми з очистки стоків. Але піару і з качками, і зі склянками було багато. Власне скандал цей, ще не вщух, бо дорого для державної казни коштує.

Читайте також на сайті:  Таємниця Золотоніського водоканалу

ПАМ’ЯТНИК ПІШОВ  НАЛІВО ЗА 200 ТИСЯЧ

З чим, а зі скандалами у Золотоноші нема проблем. Варто тільки згадати епопею з пам’ятником Леніну, коли хтось незаконно поклав у кишеню понад 200 тисяч гривень. Позаминулого року з площі раптово зникла скульптура комуністичного ідола. Власне ніхто не горював. Але скульптуру таємно від громади здали на брухт. Пізніше оформили документи з золотоніським підприємцем, що він нібито купив 2 900 кг чорного металу. При цьому міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський наполягав у коментарі «Дзвону», що Ленін був зроблений із «незрозумілого металу». Войцехівський також повідомив, що до міського бюджету від продажу пам’ятника надійшло 8 тисяч гривень.

Проте, експертиза рештків скульптури довела, що Леніна було зроблено з бронзи. Експертизу замовляла і обнародувала золотоніська міліція. Матеріали кримінальної справи передали до слідчого управління обласного УМВС, а місцевий підрозділ фінансової інспекції встановив розмір збитків, завданих бюджету. Проте, при встановленні збитків, виникла складність: ніхто не знає точної ваги скульптури. Міська рада наполягає, що вона важила 2 тонни 900 кілограмів, за неофіційними даними – 5 тонн 600 кілограмів.

Розгляд кримінальної справи й досі триває. Видання «Дзвін», яке проводило журналістське розслідування цієї справи, зокрема, відзначає:
«Якщо розслідування не спустять на гальмах, хтось із відповідальних золотоніських чиновників зможе отримати реальний термін ув’язнення за розкрадання в особливо великих розмірах… Можливо, когось би і посадили, але чого боятися Войцехівському, якщо твій заступник свояк самому губернатору…».

Після оборудки з ідолом, якого «штовхнули наліво», стався ялинковий скандал. Коли почали в Золотоноші реставрувати центральну площу, громада міста категорично виступила проти зрізання 200 метрових ялинок, які є окрасою міста. Але мер наказав працівникам міського водоканалу зрізати дерева. Коли золотонісці зібралися на центральній площі, ялинки вже були зрізані. Тоді близько сотні людей пішли у мерію і «прикрасили» кабінет мера гілками спиляних ним же ялинок. Подальша доля ялинок, як і бронзового Леніна, достеменно невідома. Але коштують вони теж далеко не копійки.

«ТІТУШКИ» – КРАЩІ ДРУЗІ ВОЙЦЕХІВСЬКОГО?

Минулого року мер Золотоноші відмітився з донецькими «тітушками», з якими їздив обривати білборди із критикою його діянь.

3148Місцеві активісти замовили декілька білбордів, з яких звинувачували мера в корупції, закликаючи жителів міста «люструвати» посадовця як колишнього очільника міської Партії регіонів… Але ще більш дошкульним був білборд про розкрадання бюджетних коштів, зокрема, 200 тисяч гривень за бронзову скульптуру золотоніського Леніна.

Войцехівському подібні «нагадування», розтиражовані на величезних полотнищах, розташованих на трасі поблизу золотоніського кільця, не сподобались, пише видання «Кропива». «Уночі нібито золотоніські комунальники «антиагітацію» зіпсували. Однак активісти знову поклеїли білборди. Опівночі до білбордів прибув і сам Войцехівський разом із начальником місцевого райвідділку міліції, черговим нарядом ППС. …Найцікавішим стало те, що, як виявилось, найпалкішими прихильниками мера були півтора десятки молодиків-спортсменів із Донбасу. Ще на початку війни на Сході до Золотоноші із Авдіївки прибув тамтешній відомий майстер спорту із бійцівських видів, а за сумісництвом депутат міськради від Партії регіонів, який нібито втікав від переслідування. Войцехівський прийняв «однопартійця» дуже добре, мовляв, нехай тренує наших діток. Та згодом до Золотоноші почали прибувати нові «спортсмени», які чомусь воліють захищати тут від людей Войцехівського, аніж у себе на батьківщині зі зброєю в руках воюю вати з терористами. Самі ж золотонісці підозрюють, що таким чином мер готує собі власний загін «тітушок»…».

КАДРОВІ СКАНДАЛИ

Останнім часом трапилися і декілька кадрових скандалів: невдалі спроби висловити недовіру мерові, і, у відповідь, – здійснити переворот у райраді. Але апогеєм цинізму, став скандал, коли у боротьбі із головлікарем Золотоніської ЦРЛ влада «підставила» онкохвору жінку. Вона несподіванно дізналася про свою участь у таких брудних іграх лише із екрану телевізора.

У прямому ефірі на телеканалі «Рось» голова Черкаської ОДА завдяки телемосту спілкувався на відстані 30 км із «жителями» Золотоніського району, на території якого сам проживає. Така собі Любов Захарівна розповіла, як їй доводиться «битися» із головним лікарем Золотоніської ЦРЛ для того, щоб викликати онколога до лежачої хворої. Мовляв, «доки ж ми будемо викликати онколога через міського голову»?

За цим повинно було відбутися звільнення неугодного головлікаря. Але люди самі провели розслідування і з’ясували, що все це липа. Головлікар уцілів на посаді.

До речі, зараз в Золотоноші роздмухують новий «медичний» скандал під умовною назвою «Чому міський голова на півставки працює черговим педіатром».

«ВЕЛИКИЙ  МАЙДАНІВЕЦЬ» ПІСЛЯ ТУЛУБА

Відзначився Войцехівський останнім часом і скандалом із журналістами видання «Дзвін». Мер оприлюднив декілька моралізаторських шедеврів у газеті «Златокрай», засновником якої є Золотоніська міська рада, пише видання. Один із них – «Викидаючи каміння» – Войцехівський підписав особисто і широко розтиражував у всіх доступних виданнях області (до речі, тих, які завжди хвалили всяку владу).

«У своєму словоблудстві Віталій Олександрович зайшов аж так далеко, що став учити нас дотримуватись цінностей Майдану, пишуть у Відкритому листі журналісти видання. – Отут нам хочеться нагадати пану меру, що перш, ніж «полоти бур’ян», як він висловився, у чужому городі, – треба розібратися зі своїм. Бо про який Майдан він говорить, ми не зовсім зрозуміли, адже пан мер із 2011 року очолював у Золотоноші міську організацію… Партії регіонів і входив до ради обласної парторганізації цієї політсили. Тож його повчання виглядають так, ніби у «революційному відступництві» нас звинувачує сам «великий майданівець» Сергій Тулуб чи Віктор Янукович.

Хочемо нагадати, що не чули гучних заяв Віталія Олександровича про вихід із Партії регіонів під час Революції Гідності, коли за ті цінності, про які він сьогодні нам говорить, пролилася кров. І не подав пан мер у відставку як моральна людина, яка «неочікувано» стала причетною до кривавого режиму…»

Власне, навіть невеличка кількість наведених фактів яскраво характеризує золотоніського мера як людину, яка свідомо зробила ставку на кар’єру, пов’язану з владою. Успішно облаштувалася у владі за п’ять останніх років під прапорами трьох партій. Дві з яких – партії влади, а одна афільована з ними. Одним словом, типовий пристосуванець.

Не завжди має значення, яких саме переконань дотримується людина. Хоч би якими були погляди, важлива послідовність у їх відстоюванні. Пан же
Войцехівський і іже з ним послідовні здебільшого в одному – в бажанні в усі часи залишатися у владі. Голосно і з обуренням Войцехівський викривав політику партії регіонів, з якою 4 роки співав в унісон, а потім вимагав змін разом з БПП…
Такий підхід, звичайно, знайдуться бажаючі виправдати. Однак пристосуванці й популісти – матеріал гнилий і неміцний, з ними нову країну не побудуєш.

“Черкаський кур’єр” від 6 липня 2016