Віктор Полозов банкротить “Укрхімтрансаміак” для Льовочкіна-Клюєва

Одіозний заступник директора Укрхімтрансаміак Віктор Полозов має серйозний конфлікт з колективом. На думку менеджменту і працівників підприємства Віктор Полозов веде Укрхімтрансаміак до банкрутства і робить це свідомо. Крім того, ряд громадських діячів і активів звинувачує Віктора Полозова в проросійську позицію і відмиванні коштів для сепаратистів через Укрхімтрансаміак, – зазначає кореспондент First Truth&Transparency Committee .

Нагадаємо, що Віктор Полозов був обраний до Черкаської ОДА у багатомандатному виборчому окрузі від політичної партії Всеукраїнське об’єднання “ЧЕРКАЩАНИ”.

117248Віктор Полозов фактично вижив свого попередника – директора «Укрхімтрансаміаку» регіонала і багаторічного мийника Клюєва – Льовочкіна – Віктора Бондика, який був звільнений з посади, незважаючи на відносну лояльність і підтримку з боку колективу підприємства. Тимчасово виконує його обов’язки саме заступник директора Віктор Полозов. З моменту призначення пана Полозова І.О., чиновник фактично довів підприємство до передінфарктний стан і тепер заговорив про необхідність термінових вливань ззовні. На момент часу не цілком зрозуміло, хто вкрав більше – Віктор Бондик або його послідовник зі старої – доброї команди регіоналів – Віктор Полозов.

Потенційними інвесторами Укрхімтрансаміаку можуть стати друзі Полозова – втікачі Клименко та Арбузов, – відзначають експерти. Також інвестором можуть виступити і Борис Кауфман або Сергій Курченко, – пише сайт http://antikor.com.ua

Після ряду скандалів, одіозний чиновник часів Януковича Віктор Полозов, з квітня 2016 року був призначений на посаду в.о. директора УГП «Укрхімтрансаміак». УДП «Укрхімтрансаміак» – це стратегічне держпідприємство в Україні, яке транспортує рідкий аміак українських і зарубіжних виробників магістральним трубопроводом на ОПЗ.

повідомляв про те, що майбутня масштабна приватизація великих підприємств в країні, схоже, остаточно взяла в заручники промислову політику. В даному випадку мова йде про унікальний інфраструктурний об’єкт – аммікопроводе Тольятті-Одеса. Це єдине підприємство, яке надає послуги з транзиту аміаку в порт «Південни », звідки він відправляється на світові ринки.

Раніше місце в трубі ділили українські та російські виробники аміаку, однак із зупинкою роботи горлівського «Стиролу» і сєверодонецького «Азоту», аміакопровід наповнюється виключно російською сировиною. І так само як транзит газу, прокачування аміаку приносить Україні стабільний дохід, забезпечує роботою тисячі людей і не дає простоювати унікального інфраструктурного об’єкту. Анексія Криму, війна в Донбасі стали причиною критичного охолодження відносин з Росією, економіка стала заручником політичного і військового протистояння. Однак в нашому випадку мова не йде про економічну блокаду держави – агресора – таку, в силу різних масштабів економік України та Росії, ми просто не в змозі собі дозволити. Йдеться про свідоме ( або по некомпетентності ) задушення власного унікального підприємства.

У березні цього минулого року Верховна Рада затвердила зміни до Податкового кодексу, встановивши мінімальну рентну ставку на прокачування аміаку на рівні $ 2,4 за транзит тонни аміаку на 100 кілометрів. Тим самим рентна плата була підвищена, ні багато ні мало – майже в 4 рази ! Одним розчерком пера держпідприємство «Укрхімтрансаміак» з прибуткового зробили збитковим. При цьому підприємство несе зобов’язання по виплатах боргів перед українськими та іноземними банками. Взяті в кредит гроші були витрачені на модернізацію лінійної трубопроводу і перекачувальних агрегатів, багато з яких давно вичерпали терміни експлуатації. Тим часом, стабільна робота аміакопроводу – це не тільки зарплати і наповнення бюджету, але ще і безпека та належне утримання об’єкта – страховка від техногенної катастрофи. Взяті в кредит гроші були витрачені на модернізацію лінійної трубопроводу і перекачувальних агрегатів, багато з яких давно вичерпали терміни експлуатації. Тим часом, стабільна робота аміакопроводу – це не тільки зарплати і наповнення бюджету, але ще і безпека та належне утримання об’єкта – страховка від техногенної катастрофи.

Головна проблема в тому, що зростання витрат на оплату ренти просто неможливо компенсувати відповідним зростанням тарифу. Суть полягає в тому, що «Укрхімтрансаміак» не може самостійно встановлювати тарифи на прокачування – це робить Кабмін своєю постановою. Однак ніяких ініціатив з цього приводу від Мінекономрозвитку за кілька місяців дії нової рентної ставки так і не послідувало. Але ж рішення потрібно негайне. Судячи з усього, з ліквідацією Міністерства промислової політики, функції якого увібрало в себе Мінекономрозвитку, в Лету канула і сама промислова політика.

Власне, рішення про підвищення тарифу на прокачування, який зараз становить $ 3,8 – теж не вихід. По-перше, так званий коригувальний коефіцієнт «з’їсть» $ 0,63 з кожного долара підвищення тарифу у вигляді ренти. По-друге, підвищення тарифу в односторонньому порядку викличе череду судових розглядів з контрагентами і буде затягнуте в часі. І, по-третє, що головне – зростання тарифів має свою економічну обумовлену межу. Підвищення тарифу до $ 4,8 практично наблизить вартість перекачування аміаку по трубопроводу з залізничним транспортом.

На сьогодні вартість транзиту аміаку по трубі разом з перевалкою, охолодженням і перевантаженням сировини на судна в порту «Південний» незначно нижче вартості доставки аміаку в порти Прибалтики Вентспілс і Силламяе з урахуванням всіх витрат. Крім того, розв’язка тарифної війни на аміачному фронті стимулює Росію активізувати будівництво потужностей з перевалки міндобрив на Таманському півострові в Краснодарському краї. Дорогий інфраструктурний проект, який до сьогодні не був реалізований лише на увазі існування більш вигідного маршруту у вигляді аміакопроводу Тольятті-Одеса, цілком може бути форсований в рамках стратегії імпортозаміщення, яку проголосила Москва. Чи потрібно це Україні?

Viktor-Polozov-UkrhimtransammiakНе виправдано різке зростання рентних платежів здатний підвищити збір доходів у дефіцитний держбюджет. Однак лише в короткостроковій перспективі. «Рентний свавілля» в результаті зруйнує тонке налаштування, яка дозволяла брати з ринку максимум можливого, і при цьому не відлякувати клієнтів нереальними тарифами. Директор Укрхімтрансаміак Віктор Бондик впевнений: «Війна рано чи пізно закінчиться, і то, як швидко буде відновлюватися економіка багато в чому залежить від того, чи зуміємо ми зберегти інфраструктуру і унікальні конкурентні переваги, якими все ще володіє Україна. І одне з них – аміакопровід ».

Інший аспект проблеми – неадекватне сприйняття реальності керівництвом Одеського припортового заводу, технологічний комплекс якого безпосередньо зав’язаний на аміакопроводі. Користуючись тим, що тарифи на охолодження, зберігання і навантаження аміаку не регулюються державою, завод волюнтарісткім рішенням підняв тариф в 3,5 рази за тонну. Тариф незаконно був прив’язаний до доларового еквівалента, незважаючи на те, що завод надає послуги підприємству-резиденту України. Це ще одна особливість державного менеджменту в стилі революційної необхідності. « Укрхімтрансаміак » є 100 % державними підприємством, і від його злагодженої роботи залежить майбутнє єдиного виробничого комплексу. В інтерв’ю ЛІГАБізнесІнформ В.Горбатко, відповідаючи на питання, чи потрібно продавати завод, заявив: «Тільки продавати. Я давно є переконаним прихильником приватизації, і чим швидше пройде конкурс, тим краще: державі вдасться отримати більше грошей, а підприємство отримає більше можливостей для розвитку» .

Одеський припортовий завод може бути приватизований, тоді як аміакопровід – поки ні. Підвищення капіталізації першого за рахунок другого – нічим не виправдане кон’юнктурне рішення. Однак було б доцільно виключити з комплексу ОПЗ цех по перевантаженню аміаку та іншої хімічної продукції. Це дасть можливість зберегти державний контроль за транзитом аміаку територією України та усуне монопольне становище ВАТ «Одеський припортовий завод» на ринку послуг із перевантаження хімічної продукції.

Не продумане економічне рішення щодо збільшення ставки рентних платежів тягне за собою серйозні негативні наслідки. Позбавлення напрацьованого роками статусу стабільного і передбачуваного транзитера, а з ним – і можливого прибутку, в якій так потребує зараз наш бюджет. Аміак від виробників піде в порти Прибалтики. Сьогодні необхідно робити все, щоб уникнути подібних ситуацій – як і раніше, Уряду забезпечувати стабільність на вітчизняних підприємствах, а підприємствам – виконувати намічені плани і зобов’язання перед міжнародними партнерами і таким чином вносити свою лепту в підтримку і зміцнення авторитету України серед європейських держав.

Джерело: antikor.com.ua