Нардеп з Черкащини Владислав Голуб: «Я йду з БПП»

Народний депутат з БПП Владислав Голуб передав спікеру Андрію Парубію заяву про вихід з фракції. Журналіст видання «Цензор.НЕТ» став першим, кому він розповів про причини такої дії і можливі наслідки. Що спричинило вихід Владислава Голуба з фракції «Блок Петра Порошенка», активним депутатом якої він був два з половиною роки, що стало «останньою краплею» і які плани на майбутнє – в інтерв’ю «Цензор.НЕТ».

«МІЙ ВИХІД З ФРАКЦІЇ – ЦЕ ЗВАЖЕНЕ РІШЕННЯ»

– Яка причина твого виходу з БПП?

– Одразу скажу, що мій вихід з фракції – це не емоції, а зважене рішення. Для мене таке рішення не є легким. Воно складне в силу своєї багатогранності з ряду причин. Однією з «останніх крапель» стало те, що ми спостерігали на минулому пленарному тижні. Зокрема, у вівторок і четвер. Тоді була чергова спроба проголосувати за незалежного аудитора НАБУ і прийняти зміни до Закону «Про запобігання корупції» – під класну ініціативу про те, щоб військовослужбовці не заповнювали е-декларації (тут є логіка, і коли Президент вносив цей законопроект, він був рівно на півсторінки), але правками цей документ довели до абсурду …

– Навмисно?

– Не без цього. Благо, ми хоч змогли врятувати журналістів. Але я не розумію: невже у нас громадські діячі (яких все-таки зобов’язали подавати декларації) – це найбільше зло, або вони більше всіх стикаються з корупцією?!
Давайте ми тоді чесно відповімо, що таке корупційні дії, і де вони найчастіше проявляються. В основному, мова йде про роботу з публічними фінансами, їх саме громадські активісти і контролюють. Коли влада намагається встановити над активістами контроль – це неправильно і не той шлях, яким має розвиватися демократична держава, заради чого наприкінці 2013 – початку 2014 року виходили на Майдан.
Знаєш, після четверга, коли в сесійній залі розглядалося це питання, у мене виникло таке дежавю, що я почав згадувати, де я вже це бачив. Потім пригадав – прийняття Кримінально-процесуального кодексу імені Портнова, коли нині покійний Михайло Чечетов ставив кожну поправку на підтвердження. Хоча на рівні комітету документ був уже в зовсім іншій редакції, але він спеціально ставив поправки на голосування, щоб повернути редакцію першого читання, яку вносила Адміністрація Президента. Тоді я усвідомив: ось ця точка, яка з’єднує події цих двох днів – вівторка і четверга. Тому я виріі шив, що йду з БПП. Так, рішення зважене, але, як я вже сказав, важке. Бо я провів певний відрізок часу в цій фракції. Там є хороші хлопці – мої колеги, які, дійсно, прийшли в парламент займатися не лобізмом приватних, а захистом державних інтересів.
З іншого боку, якщо проаналізувати всі мої голосування за два з половиною роки депутатства, я не хочу цим хизуватися, але я не завжди голосував так, як фракція. І чинив так не за принципом: «Баба Яга проти!». Я завжди намагався мотивувати своє рішення і донести свою позицію колегам, щоб вони почули альтернативну точку зору. Я ж не претендую на те, що вона правильна!
Але це альтернатива і «інформація для роздумів». Однак, скажімо так, не завжди мені надавалася така можливість. Тому з мого боку подальше перебування у фракції було б нечесним. Політика за своєю природою – штука брудна. Я не скажу, що на Заході вона – кристально чиста. Безперечно, це не так.
Але настільки нечесної і брутальної, як в Україні, я ніде не зустрічав. Від цього не стає легше і приємніше. Але потрібно прагнути до того, щоб очищати політику від таких речей. Все це мене поступово підводило до прийнятого рішення.
Є ще один важливий момент, який посприяв моєму виходу з фракції. Я – депутат, обраний в мажоритарному окрузі (№197 Черкаської області. – О.М.).
Зрозуміло, те, що відбувається в верхах знаходиться під пильною увагою. Але, повір, той рівень корупції, який є на місцях, набагато більше гіпертрофований, ніж в центрі. Тому що в якийсь момент там люди при владі почали плутати децентралізацію з російською федералізацією. Мовляв, область або район – це їхня власність, тому публічними фінансами можна розпоряджатися так, як душа забажає. Але найстрашніі ше навіть не це. Вони не відчувають, що понесуть хоч якусь відповідальність і покарання за свої нечесні дії! Знову-таки, ця позиція протилежна до тієї, через яку люди виходили на Майдан наприкінці 2013-початку 2014 року. І це зовсім не те, заради чого ми приходили до влади. Адже ми планували змінити цю державу на краще, а не навпаки.
Я досить часто проводжу час на окрузі. Знаєш, коли намагаєшся донести людям якісь позитивні речі, вони не вірять. Тому що вони вже борються не за кращу якість життя, а просто виживають. На тлі тих смертей, які були на Майдані, і які зараз є на Донбасі, це страшно в десятикратному розмірі.

– Розкажи, що конкретно відбувається на місцях.

– Наприклад, на моєму окрузі є райцентр, де на створенні гарного інфраструктурного проекту відбуваються цікаві речі – місцева влада дозволяє собі купувати матеріали навіть не в два рази дорожче. І не в десять, а в тридцять разів! Зокрема, таке відбувається під час закупівлі піску.
Знаєш, коли сім’я губернатора завдяки якомусь щасливому випадку (іронічно посміхається. – О.М.) стає одним з найбільших латифундистів, то виникає питання: «Хіба заради цього ми будуємо нашу державу ?!» Ось таких речей я не можу зрозуміти. Комплекс цієї проблематики, як загальнодержавного масштабу, так і локального, спонукав мене до прийняття рішення. Мене не покидає відчуття того, що в країні щось йде не так.

– Я знаю, що і цей тиждень ти провів на окрузі. Говорив виборцям про те, що плануєш вийти з фракції?

– Буду відвертим – ні. Я не вважаю, що для людей зараз важливі політичні моменти. Коли соціально-економічна ситуація в країні не просто залишає бажати кращого, а критична, з мого боку було б неправильно говорити їм про політичні аспекти …

– Але ти балотувався від БПП, про що знали виборці.

– Безумовно. Як я сказав на початку нашої розмови, це складне питання. Але, з іншого боку, треба бути чесним до кінця: якщо ти не згоден з позицією, то повинен про це казати. Я з першого дня так і робив. Можливо, це утопія і романтизм (посміхається. – О.М.), але я вірив в те, що зможу щось змінити зсередини. Може бути, у мене не було достатньо аргументації. Але не виключено, що не було мети почути. А я б хотів, щоб в нашій країні змінювалася не тільки соціально-економічна ситуація, а й політика.
Повернуся до того, про що ми вже говорили. Ось дивись, хто такий губернатор? Неформально – представник
Президента в області. Він (Юрій Ткаченко. – О.М.) – перший номер списку БПП (до облради. – О.М.). О’кей. Мер в згаданому мною вище райцентрі – теж представник «Блоку Петра Порошенка», від якого і балотувався. У цій компанії хтось уже був зайвим. Не повинно бути так: ти ставиш питання про їх корупційні діяння, але при цьому нічого не відбувається. Значить, щось не так! Якщо БПП не чує члена своєї фракції, і не реагує на очевидні речі, в такій ситуації я свій крок вважаю правильним.

«Я НЕ РОЗМОВЛЯВ  З ПРЕЗИДЕНТОМ  ПРО СВІЙ ВИХІД ІЗ ФРАКЦІЇ»

– Ти обговорював питання свого виходу з фракції з її керівництвом? З Ігорем Гринівим, у якого, до речі, ти був помічником свого часу.

– Так, я був помічником Ігоря Олексійовича. Безумовно, я обговорював і ситуацію, яка складається у мене на окрузі, і своє рішення. І вся фракція знала. Ні для кого не секрет, що у нас є спільний чат. Я завжди займав публічну позицію. Не люблю робити щось нишком. Тому промовляв те, що відбувається. А особисто Ігор Олексійович знав мою позицію. Не приховую, відчував його підтримку.

– Є ще два лідери фракції – Ігор Кононенко і Сергій Березенко. З ними говорив?
– Про вихід?

– Так.
– Скажу більше, не тільки з ними, але з іншими членами фракції. Моя позиція була публічною. На одному із засідань фракції після чергового повернення з округу я сказав: «Давайте щось міняти, як на загальнонаціональному рівні, так і на місцях».
– І що тобі відповіли?
– Нічого. Наслідки тобі вже відомі.

– Тебе не просили залишитися?

– Знаєш, два з половиною роки – це достатній термін для того, щоб зрозуміти, якою є людина за своєю суттю. Всі знають, що я в своїх діях керуюсь тими принципами, за якими живу, своїми навичками, знаннями та досвідом. Як керівництво фракції, так і прості її представники, мене вже добре вивчили. Тому знають: якщо щось суперечить моїм принципам (що чітко видно і з моїх голосувань), я буду нести відповідальність за свої рішення і відстоювати ту позицію, яку вважаю правильною.

– А спроби шантажу або тиску були?
– Ні, нічого такого не було. Ти знаєш, що до фракції БПП ставляться поорізному, в тому числі й критично. Але я визнаю, що у нас були досить демократичні процеси – дискусія завжди була присутня. Інше питання, чи були почуті.

– Фракція президентська. З Порошенком була розмова?
– Ні, з Президентом України я з цього приводу не розмовляв.

– Я питаю, тому що на виборах тобі ж допомагали …
– Ось що таке допомагали ?! Так, я був висунутий «Блоком Петра Порошенка». Безумовно, в 2014 році це мені давало хороший старт. Але далі, використовуючи свої знання і досвід, я намагався допомогти реалізовувати ту політику, яка повинна була бути впроваджена. Якщо ти проаналізуєш останні президентські
і парламентські вибори, то ті меседжі, з якими йшла команда нинішнього Президента, були абсолютно правильні. Питання в іншому – в імплементації. У нас це вічна проблема. Наприклад, парламент прийняв досить багато законів, які за своєю суттю є класними і несуть структурні реформи. Але з їх реалізацією – постійні труднощі.

– Знаєш, хтось твій крок назве зрадою.
– Безумовно. Скрізь є свої позитивні сторони і ризики. Але я вважаю такий крок чесним.

«ЗА ОЧІ ВЖЕ КАЖУТЬ ПРО ТЕ,  ЩО В ПАРЛАМЕНТІ СТВОРЕНО  НОВУ КОАЛІЦІЮ «РОТТЕРДАМ +»

– Ти стаєш позафракційним депутатом. Думав про те, з ким будеш координувати свої подальші дії?
– Я навіть не замислювався над цим питанням. І не буду. З однієї простої причини: як я вже сказав, я свідомо приймаю всі рішення, керуючись своїми принципами.

– Але ти ж розумієш, що тобі доведеться шукати підтримку серед колег, адже законодавча діяльність не припиняється.
– Сто відсотків. Я не збираюся її зупиняти. Якщо подивитися на будь-який з моїх законопроектів, жодний не носить ніякого лобістського характеру, усі спрямовані на реформування країни.
Якщо говорити про якусь координацію, як ти сказала, то найближчі мені хлопці, це позафракційне об’єднання «Єврооптимісти». Там ті депутати, які обрані вперше, але прийшли сюди з метою щось змінити в цій державі в кращий бік. Це молоді розумні люди, з якими комфортно вести розмову, і з якими (використовую вже «заюзану» фразу) ми дивимося не один на одного, а в одному напрямку.

– Є ще й інші, так би мовити, «групи за інтересами».
– Є речі для мене неприйнятні – я не бачу себе в координації з «Опоблоком». Я одразу згадую кінець 2013 року, тому жодної співпраці.

– А фракція БПП досить часто голосує з «Опозиційним блоком».
– На жаль. За очі вже говорять про те, що в парламенті створена нова коаліція «Роттердам +» – БПП, «Народний фронт», «Опозиційний блок» і Радикальна партія. Останній сесійний тиждень був яскравим прикладом того, що вона в дії. До речі, зауважте, з БПП голосує частина «Опоблоку», яка підконтрольна Ахметову.
Як відомо, все таємне стає явним. Так ось рано чи пізно так і відбувається. Я думаю, що той сесійний тиждень це чітко показав.

– Офіційно вони можуть оформитися? Чи Президент ніколи не піде на коаліцію з «Опозиційним блоком?»
– Дивись, у нас же в праві є маса прогалин. В Україні немає жодного нормативно-правового документа, який би регулював діяльність коаліції. Ось просто його не існує! Свого часу виключили цілий розділ у законі «Про регламент Верховної Ради», який регламентував роботу парламентської більшості. Коли після революції повертали колишню редакцію Конституції, то просто забули знову його внести.

– Навмисно?
– Не знаю. Давай згадаємо, яким був початок 2014 року. Тоді ніхто не замислювався про це, тому що ми втрачали Крим, на Донбасі починалися бойові дії. Тобто, було просто не до цього. Що заважає зараз зайнятися цим питанням? Зокрема, політичний аспект. Навіщо регламентувати те, чого не існує ?!

– Це не заважає їм розповідати про те, що коаліція «на двох» існує і успішно працює.
– Відповідь тут дуже проста: беремо будь-яке голосування і дивимося, чи вистачає у них 226 голосів для прийняття рішення. Я думаю, ти не знайдеш жодного такого, яке підтвердить цю сентенцію.

– Ти, до речі, був членом коаліції …
– Так, ми тоді всі підписувалися. Але, знову-таки, давай розберемося: ось я – член коаліції. А в який спосіб регламентується моя наявність або відсутність в ній? Що мені зараз потрібно зробити, щоб з неї вийти? Відкликати підпис, публічно на сесії Верховної Ради заявити про свій вихід? Може, це треба зробити при понятих? (Посміхається. – О.М.). Чи викликати міністра внутрішніх справ, щоб він зафіксував факт виходу з коаліції? Ось така абсурдність ситуації.
На жаль, у нас політична домінанта стає важливіше юридичної та правової. Мені, як юристу, від цього стає незручно.
Взагалі, якщо ми хочемо, щоб наша держава розвивалася цілісно, то у нас повинно бути чітке розуміння, що опозиція – це механізм контролю над владою і пропозиція альтернативної думки. Подивися на Британію: там є прем’єр-міністр і тіньовий прем’єр…

– У нас були спроби впровадити таку практику.
– Питання в іншому – діяльність, права та обов’язки опозиції повинні бути регламентовані. У нас цього немає. Це не зовсім правильно з точки зору координат, в яких ми зараз знаходимося.

– Прийняти закон про опозицію, як і про тимчасові слідчі комісії, намагаються більше десяти років. А «віз і нині там».
– Хіба це добре?! Я вважаю, що ми не знайдемо жодного нормативно-правового акту, який порушується частіше ніж закон «Про регламент Верховної Ради». Немає різниці, який закон порушувати – цей або Кримінальний кодекс? Ми повинні чітко розуміти: законодавства потрібно дотримуватися цілком, як це діє, наприклад, в Штатах. Там немає більш чи менш важливих правил. Ти порушив закон – несеш відповідальність. Тому нам потрібно цілісно міняти всю картину в державі.
У нас же ніхто навіть не знає, яка стратегія розвитку держави. Так, ми можемо говорити про те, що Угода про асоціацію з ЄС може, в якійсь мірі, її замінити. Але це не зовсім правильно! Ми повинні вести чіткий діалог з суспільством: а як буде розвиватися наша держава? Яка у нас буде соціально-економічна модель?
Ми не можемо розвивати абсолютно всі галузі економіки. У світі немає жодної країни, яка успішна у всьому. Тому нам треба визначити, наприклад, Україна сильна в аграрному секторі. Тоді ми повинні повністю сприяти його розвитку. Далі – IT– сектор. У нас багато молодих хлопців, які можуть залучати неймовірні ресурси в країну …

– Але вони воліють зараз виїжджати за кордон.
– Так, на жаль, є таке. Другий момент, валютно-фінансове законодавство. Ось як ми можемо говорити про залучення інвестицій, коли воно у нас архаїчне ?! Будь-який інвестор в такій ситуації десять разів подумає перш, ніж вкласти хоча б один долар в Україну. Тому що у нас податкові ставки змінюються з регулярністю раз на бюджетну ніч, хоча це заборонено законом. Валютне законодавство настільки зарегульоване, що незрозуміло: ось людина проінвестувала, а що далі? А позиція Нацбанку взагалі не сприяє залученню інвестицій. Ось це питання стратегії розвитку держави. А у нас їм, на жаль, не займаються. Тому що одномоментна політична ситуація важливіше стратегічних питань. А я б хотів, щоб політика будувалася на стратегії.

«Я НЕ БОЮСЯ ДОСТРОКОВИХ  ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ»

– Зараз багато говорять про дострокові парламентські вибори. У разі їх проведення, ти будеш балотуватися?
– Я чую про дострокові парламентські вибори з того дня, як була обрана Верховна Рада VIII скликання (посміхається. – О.М.). Ми два з половиною роки живемо в цих розмовах. Але, зновуутаки, ми повинні виходити із стратегії розвитку держави – наскільки це необхідно країні в тій чи іншій ситуації. Особисто я не боюся виборів. Вважаю, що це потрібний процес, який необхідний в кожній демократичній державі. Але набагато важливіше, щоб ми обговорювали дуже важливу тему – за якою виборчою системою вони будуть проходити. Якщо за сьогоднішньою, наступне скликання парламенту буде не краще, а, скоріше, гірше нинішнього. Тому що на тлі зубожіння людей (що чітко простежується), мажоритарку виграє той, хто більше заплатить. Хіба ми такий парламентаризм хочемо побудувати?! Ні.
Тому перед тим, як будуть проходити дострокові або чергові парламентські вибори, ми повинні прийняти закон про вибори. Це відповідальність парламенту. Кожна політична сила демократичного табору, яка йшла на вибори 2014 року (як і Президент на президентських), обіцяли зміни виборчої системи на пропорційну з відкритими списками. Ми можемо дискутувати, якою саме має бути модель (бо їх багато). Але те, що її потрібно змінювати, у мене немає ніяких сумнівів.

– Так у парламенті є робоча група, яка займається напрацюванням виборчого законодавства …
– Є чотири законопроекти, які вже зареєстровані. Нічого не заважає відкрити цю дискусію, прийняти будь-який з них в першому читанні, продовжити роботу і вийти на рішення. За ці два з половиною роки в парламенті я зрозумів: якщо ти хочеш заговорити проблему, створюй робочу групу.

– Тобто, тут перспективи немає?
– Я хотів би, щоб всі мої колеги згадали про свої обіцянки на виборах і проголосували за зміну виборчої системи.

– У тебе взагалі не виникало бажання скласти мандат?
– Я вважаю, що це було б дуже легко з мого боку. А ми не шукаємо легких шляхів.

Ольга Москалюк,
«Цензор.НЕТ»

Джерело: “Черкаський кур’єр” від 05.04.2017

 

1 коментар

  1. 1

    0

    Інформація викладена Владиславом Голубо в інтерв’ю справедлива і відображає фактичний стан в роботі парламенту і всієї влади в країні. А про губернатора Черкащини, можна прямо сказати: не на своєму місці і підіграє корупційній владі, яка його поставила. Губернаторів повинні обирати люди, що живуть в регіоні, а не бути ставлеником чиїхось інтересів і депутати у Верховній раді повинні бути місцеві з регіонів, а бажано ще й з районів. Тоді можна конкретно спитати з кожного.і

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.