Європейський наступ на Україну в барвах російського триколору

Народний депутат України Владислав Голуб минулого тижня працював у Страсбурзі на сесії ПАРЄ. Ця сесія була надзвичайно важлива для подальшої долі України. Її вже назвали історичною. Наша делегація змогла протистояти проросійським лобістам. Про свої враження та підсумки сесії Владислав Голуб розповів різним ЗМІ країни.

ГолубПеребуваючи у Страсбурзі на сесії ПАРЄ, я став свідком того, як сучасна Європа намагається «наступити на граблі»  Чемберлена та Даладьє. Складається цілком реалістичне враження, що європейські політики хочуть вирішити долю незалежної, суверенної держави без згоди цієї самої держави та й без її активної участі. Звісно, так легше убезпечити себе ілюзією миру та спокою. Проте не варто забувати, що жодна ілюзія не має шансів стати дійсністю у світі жорстких політичних відносин, які сьогодні продукує Російська Федерація.

Аналізуючи побачене і почуте у Страсбурзі, я хотів би виокремити декілька важливих моментів. Переконаний, що саме вони і визначатимуть подальшу долю не тільки України, але й Європи.

Перше – це те, що президент ПАРЄ Педро Аграмунт послав чіткий месседж: Він бажає повернення російської
делегації до участі у засіданнях Асамблеї. Така позиція є результатом двох складових. Одна пов’язана з усім добре відомою симпатією пана Аграмунта до РФ, а також його частими візитами у Москву. Інша лежить у площині власних амбіцій президента ПАРЄ. Йому потрібна своя «історія успіху», яка б давала політичні дивіденди, адже ні для кого не секрет, що вже у січні 2017 року ПАРЄ буде розглядати питання обрання нового президента. Аграмунт намагається повернути до засідань усіх членів ПАРЄ, аби знову у роботі Асамблеї брали участь 47 делегацій. Проте він не може не розуміти, що повернення Росії збільшить кількість делегацій, які не увійдуть в одну залу з росіянами. Перш за все, я говорю про Україну, країни Прибалтики, можливо Польщу і інші держави Центральної і Східної Європи. Ми мали вже розмову з деякими європейськими колегами на цей рахунок, і їхня позиція однозначна – якщо Росія, заходить, усі інші – виходять.
Додам, що українська делегація в ПАРЄ має наміри поставити питання про дострокове припинення повноважень Педро Аграмунта. Українська делегація провела зустрічі з керівництвом Європейської Народної Партії, під час якої обговорювалося саме це.
Другий важливий момент – це заява президента Франції Франсуа Олланда, про те, що з початку потрібно провести вибори на Донбасі, а потім вже вирішувати проблему кордону. Така позиція нагадує завідомо програшну для тебе гру чужинців на твоєму ж полі, за рахунок твоїх інтересів, з приводу твого майбутнього і, не на твою користь. Тому слова Олланда будуть залишатися словами, хоча варто й зважати на те, що це і є справжня позиція Європи по відношенню до України.
Справа у тому, що Мінський переговорний процес можна сміливо назвати мертвим, таким, що не працює і не дає
жодного позитивного результату. Наразі потрібно думати про новий формат, який би ніс у собі реальні гарантії не тільки для України, але й для усієї Європи. Політика ж на умовах Росії сприятиме зростанню апетитів Кремля і ніхто не може з впевненістю сказати, де саме забажає зупинитися Москва у просуванні власної імперської геополітики нового типу.
По-третє, не слід недооцінювати Росію. Москва активно працює у Європі через своїх друзів та політиків, які перебувають у неї на утриманні. Хоча слід відзначити, що масовані атаки на місто Алеппо у Сирії та візит українських героїв Геннадія Афанасьєва і Володимира Жемчугова до Страсбургу, а також розповіді останнього про те, як над ним – місцевим жителем, знущалися впродовж восьми місяців у Луганській лікарні тільки тому, що він не підтримав окупаційну владу, дещо витверезили європейців. Але Росія наступатиме й далі, то ж нам варто тримати руку на пульсі європейських рішень та пропозицій.
І останній момент стосується, власне, самих виборів на Донбасі. Такі вибори можливі виключно в українському форматі. Це означає, що ми маємо повернути контроль за кордоном, Росія виводить свої війська, терористи йдуть геть з нашої землі, а хто не забажає цього зробити, буде відповідати за злочини згідно законів військового часу. У виборах мають брати участь виключно українські політичні партії, а не місцеві осередки сепаратизму. Повинні бути присутні українські та іноземні ЗМІ, міжнародні спостерігачі, потрібно відновити роботу в українському правовому полі. За інших умов я не вважаю за можливе проведення виборів на Донбасі і ніколи не голосуватиму за законопроект, який би передбачав вибори на засадах антиукраїнської політики. До цього закликаю і усіх своїх колег по парламенту.
Що ж стосується Європи, вона має зрозуміти, що зрадивши Україну, зрадить і себе. Для Путіна важливе питання цивілізаційної перемоги. І саме на Донбасі сьогодні йде війна між цивілізаціями «руського миру» та «західної демократії», у який гинуть не громадяни Франції, Німеччини чи Іспанії та Італії. Там свої життя віддають українці.
Про це тільки й варто пам’ятати, коли хтось намагається купити собі відстрочку поневолення і поразки за рахунок чужого життя.

За інформацією газети “Черкаський кур’єр” від 19 жовтня 2016 р.